Добре, що ти тут

Як видавничий ринок виріс за останні 2 роки війни. Як почувають себе невеликі видавці? Як молодому автору потрапити в поле зору видавця Розмова з Наталією Васильєвою, директоркою молодого і невеликого видавництва "Відкриття" - як подих свіжого повітря. Багато щирості і тепла. Запрошую до перегляду.

Волонтерство під час війни. Як волонтерити зараз, на 3й рік війни? Як розвивається Херсонщина зараз?

Коли ми писали цей подкаст - я був переповнений дуже теплими емоціями. Думаю, це помітно. Лена Коломієць - та, у кого я вчився на 1 рівні Гештальт-терапії в Київському Гештальт Інституті. І Лена давала дуже багато глибини тоді. Далі я не пішов навчатись, але саме відчуття глибини роздумів хотів зберегти - тому дуже хотів запросити її на подкаст. І якщо на груповій терапії вас 15-20 людей і ти не можеш постійно задавати питання, то на подкасті я можу. Якщо серйозно - то для мене було важливо зберегти можливість проявитись Лені і поговорити на важливу тему. До речі, тема подкасту народилась з нашої переписки і роздумів в голосових повідомленнях. Як жити життя тут і зараз. Це було наче магія - така легка взаємодія на всьому шляху від ідеї до втілення.

Як ефективно навчатись під час війни? Як виживав університет під час війни? Які є лайфхаки для ефективного навчання? Про все це говорили з ректоркою Херсонського Національного Технічного Університету, мого Альма матер, де я навчався в 2004-2009 роках. Я дуже переживав за мій рідний університет. Але зараз він зміг передислокуватись і успішно продовжувати діяльність в Україні.

Більше половини українців не мають заощаджень і звичок фінансово грамотної людини. Це те, що важливо змінювати, щоб проходити складні часи Лена Шепель - експертка з персональних і корпоративних фінансів, з якою я познайомився на її тренінгу якраз по фінансам. І подумав, що про це варто говорити більше, обговорювати, щоб культура фінансової грамотності у нас зростала. І вуаля! Лена погодилась поговорити про це. І відповісти на купу моїх питань, як завжди.

Будні військового, який служить з 2022 року. Яке життя військових? У кожного своє - це очевидно, як і у цивільних. Але чим більше особистих історій ми дізнаємось, тим краще їх розуміємо.

Як автору написати і видати книжку. Сьогодні будемо говорити покроково про це з автором, який це зробив. Він не є відомим автором, але іде до цього!

Нам, українцям, важливо добре розуміти нашу культурну спадщину, яка величезна і гідна уваги. У нас велика кількість пам'яток світової культури, які охороняються ЮНЕСКО. Але зараз під час війни фокус уваги з цього змістився, зрозуміло чому.

Важкий і травматичний досвід варто не тільки осмислювати, але і згадувати, і перепроживати. Щоб з травматичного він перетворювався на біографічний. Я хотів поговорити про це давно і запросив Іру Саліхову, давно її знаю, ціную і ми давно дружимо. І вона погодилась чесно поговорити про цей досвід. Іра - волонтерка і громадська діячка, не тільки прожила в окупації, але весь час активно волонтерила і служила іншим людям попри те, що це було неймовірно небезпечно.

Ігор Халабурда - військовий, який втратив 2 ноги при виконанні бойового завдання. Але своїм завзяттям, вірою в краще майбутнє і життя він надихає хлопців поруч. І не збирається здаватись. Про це і поговоримо. Долучайтесь до етеру і задавайте ваші питання.

Останні місяці я активно залучений у походи до військових шпиталей. І я бачу, що багато хто з військових дуже скептично ставиться до свого майбутнього. Мені дуже важливо було поговорити про це. І я шукав гостя, який міг би фахово відповісти на мої питання і підтримати розмову. Такою гостею виявилась Віка Іванова, менеджерка підтримки у Ветеран Хабі, в її обов'язки входить якраз консультування воїнів-ветеранів з приводу роботи і пошуку можливостей у Veteran Hub — мережа підтримки для воїнів та їхніх близьких. Понад п'ять років організація працює для ветеранів, ветеранок, їхніх коханих і рідних та надає юридичні консультації, психологічну підтримку та персональний супровід. Мережа підтримки об’єднує простори у Києві та Вінниці, мобільні офіси у Київській, Вінницькій і Дніпропетровській областях, та національну Лінії підтримки. Як я розумію, це одна з найбільших організацій у сфері підтримки військових в Україні. Розмова вийшла теплою і глибокою, а в кінці ми ще й про книги і фільми поговорили.

Війна - тема, яку не можна уникати в житті і розмові з дітьми. Саме про це я і хотів поговорити дуже давно. І нам варто розуміти, що війна екзистенційна і надовго, тобто треба мати стратегії для розмови з дітьми. І розуміти - як говорити з нашими дітьми про війну. У мене є і власний інтерес в цьому питанні - моя донька за кордоном теж і навчається там. Про це найкраще було поговорити з фахівцем, тому я і запросив пані Ольгу Купріян — письменницю, фахівчиню з дитячого читання і редакторку проекту Barabooka.